Перевезення вантажів пов'язана з ризиком їх псування або втрати, тому не дивно, що договірні відносини передбачають відповідальність у разі настання подібних обставин. Адже така ситуація не відповідає тому, до чого сторони прагнули при укладенні відповідного договору, а саме: виконання належним чином зобов'язання, що свідчить про досягнення кожної зі сторін правовідносини поставленої мети.

Організація послуг, пов'язаних з перевезенням, або саме перевезення вантажів найчастіше обумовлюється сторонами за допомогою договору перевезення або транспортного експедирування. Відносини, що виникають внаслідок укладення вищезазначених договорів, мають деякі спільні риси. Це пояснюється тим, що вони зосереджені навколо, умовно кажучи, переміщення вантажу з точки А в точку Б. Однак разом з цим рамки відповідальності в кожному окремому випадку можуть відрізнятись.

Згідно з пунктом 2 ст 924 Цивільного кодексу України (далі ЦК) перевізник - одна сторона має відповісти за недостачу, втрату або псування прийнятого вантажу, у суммі заподіяної шкоди. В свою чергу перевізник може довести, що це сталося не по його провині. Подібне положення про відповідальність експедитора (стаття 934 ЦК) відносить до загальних наслідків порушення зобов'язань. Але вже абзац перший статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" говорить, що експедитор має нести відповідальність перед клієнтами за кількість місць, вагу, цілістність упаковки, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
Як видно, на законодавчому рівні чіткіше визначено відповідальність експедитора. Експедитор також відповідає за дії третіх осіб, якщо вони були залучені ним,  перед клієнтом (пункт 2 ст 932 ЦК, абзац 3 статті 14 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність"). Разом з цим він має право стягнути з таких залучених осіб компенсацію за неналежним чином виконане зобов'язання.
Також слід зазначити, що при формулюванні умов відповідальності норми законодавства звертають увагу на такий факт, як наявність провини. Це пояснюється тим, що згідно з абзацом третім пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5 / 215 від 01.04.94 р як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язаннями , які виникають внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду. Тому наявність вини є головним приводом відповідальності експедитора або перевізника за нестачу або пошкодження перед клієнтом (вантажовідправником)
Наявність вини є головним приводом відповідальності експедитора або перевізника за нестачу або пошкодження перед клієнтом (вантажовідправником).

У зв'язку з цим важливу роль відіграє правильне оформлення основних документів (товарно-транспортних накладних) на перевезення і також наявність додаткових документів, якщо це викликано особливостями перевезення вантажу. Оскільки в протилежному випадку вже сам вантажовідправник буде нести відповідальність. Наприклад, пункт 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457, передбачає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Крім самого оформлення документів на перевезення, необхідно звертати увагу на нормативи природного убутку та порядок приймання вантажу за кількістю та якістю. У першому випадку, якщо буде виявлено недостачу в межах встановленої законом природного убутку, такий, наприклад, як усушка, утруска і т. Д. (Залежно від того, що перевозиться), то перевізник звільняється від відповідальності. В іншому ж випадку учасники договірних відносин перевезення нечасто регламентують особливості приймання вантажів. І тільки за наявності фактів нестачі або пошкодження звертаються до таких інструкцій, як № п-6 і № п-7, які визначають порядок приймання продукції за кількістю та якістю.
Крім самого оформлення документів на перевезення, необхідно звертати увагу на нормативи природного убутку та порядок приймання вантажу за кількістю та якістю.

Регламентація порядку приймання продукції є важливою, оскільки при правильному виконанні всіх інструкцій простіше встановити вину перевізника, а також за яких обставин був заподіяний збиток. Тому кожне порушення договірних зобов'язань, особливо щодо якості або кількості вантажу, має супроводжуватися відповідними актами, які оформлені уповноваженими особами та в яких відображається суть порушення.

Крім цього, нестача або пошкодження вантажу може встановлюватися за допомогою експертизи. Так, наприклад, згідно з нормами пункту 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, у випадку, якщо при виявленні недостачі, пошкодження або псування вантажів сторони не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилася вартість вантажу, на вимогу однієї з них проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Отже, за результатами експертизи буде встановлена винна сторона і розмір збитку, заподіяну порушенням договірного зобов'язання.

Кожне порушення договірних зобов'язань, особливо щодо якості або кількості вантажу, має супроводжуватися відповідними актами, які оформлені уповноваженими особами та в яких відображається суть порушення.

Також відповідальність перевізника, а точніше, її межі, може залежати від виду транспорту, на якому здійснюється перевезення. У таких випадках потерпіла сторона має право розраховувати тільки на ту компенсацію, яка встановлена законом. Так, наприклад, пункт 20.5.1 Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державіаслужби від 14 березня 2006 року № 186, визначає стосовно шкоди, завданої в разі знищення, втрати, пошкодження або затримки всього або частини вантажу, обмежену відповідальність перевізника в сумі 19 спеціальних прав запозичення за кілограм брутто.

Така норма відображає подібний підхід, закріплений в Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 року, яка застосовується, зокрема, при міжнародному перевезенні вантажів, що здійснюється за винагороду за допомогою повітряного судна.

ВИСНОВОК:

Таким чином, вирішення питання відповідальності за недостачу і псування вантажу залежить від того, як регламентовані умови перевезення окремого вантажу, порядок його приймання й інші особливості, зумовлені його специфікою. Також необхідно звертати увагу на правильність оформлення документів, супроводжуючих перевезення, оскільки вони становлять основу доказової бази в питанні відповідальності за нестачу і пошкодження вантажу. І, звичайно ж, разом з цим потрібно враховувати при стягненні компенсації вид перевезення і відповідне законодавче регулювання.